У ніч із 13 на 14 січня українці зустрічають Старий Новий рік. Така традиція святкування виникла як зміна літочислення та через розбіжність двох календарів: юліанського («старого стилю») і григоріанського («нового стилю»). 14 січня розпочинається новий рік за юліанським календарем.
Увечері, 13 січня, після заходу сонця, у ґаздівських родинах розпочинається таїнство. Господиня готує святкову щедру вечерю, і вся родина збирається за святковим столом. Щедра тому, що на відміну від Різдвяної, вона не пісна, а скоромна. У деяких подільських селах після святої вечері молоді хлопці, домовившись про збір у когось одного, починають водити Маланку.
13 січня, згідно з церковним календарем, вважають днем пам’яті преподобної Меланії (Маланки, Меланки), що передує дню Святого Василя Великого (14 січня). За деякими віруваннями, змінюючи один одного, вони зійшлися й одружилися. Тому з-поміж усіх учасників дійства обирають двох головних персонажів – Маланку і Василя. Маланка – веселий, не дуже високого зросту, «повненький» хлопець, а її Василь – веселий, високий на зріст хлопець худорлявої статури. Саме в цей святковий період юнаки можуть іти до батьків дівчини, яку хочуть взяти за дружину, за благословенням, а з іншого боку – вітаючи родини, де є молоді дівчата, легко можна було приглядіти і собі пару. Дівчата на Святвечір допомагають матері у приготуваннях, а також можуть організувати свій дівочий колектив і ходити з віншувальними щедрівками. Зауважимо, що на Кам’янеччині не в усіх населених пунктах увечері з 13 січня на 14 січня щедрують. Є села, де щедрують на третє свято Різдвяного циклу – Водохреще або Йордан (вечір з 18 січня на 19 січня).
На хлопчиків меншого віку покладався великий обов’язок: вчасно вкластися після вечері в ліжко і не проспати ранішню зірку – схід Сонця, коли, наповнивши кишені зерном жита чи пшениці, треба вирушати до осель своїх близьких і далеких родичів, сусідів, щоб засіяти їх:
Сію, сію, посіваю,
З Новим роком Вас вітаю!
На щастя, на здоровля,
На Новий рік,
Щоб вродило краще,
як вторік!
Або ж:
Сію, сію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю!
Щоб було у вас
У копиці, і в мішку,
І в коморі,
І в оборі,
В лижці, в мисці,
І в колисці.
Щиро раділи хрещені батьки, коли до них приходили їхні похресники та зичили їм:
Аби вам родило
Краще, як торік.
Жито, пшениця
І всяка пашниця.
Коноплі по стелю,
Сорочка по землю
І льон по коліна.
Аби вас, хрещених,
Голова не боліла.
Будьте здорові,
З Новим роком!
Зерна, якими засівають, не можна змітати віником або викидати. Уважається, що вони приносять у дім щастя і великий урожай. Для того, щоб рік був саме таким, багато господарів змішували зерна з тими, які висівали в землю. Загалом у перший день Нового Старого року не прийнято прибирати в будинку та виносити сміття, люди кажуть, що так можна винести все щастя з дому. Також у цей день не варто давати або брати що-небудь у борг, адже цілий рік може минути в боргах, а рахувати копійки 14 січня – прикмета погана, тому що можуть бути невдачі, бідність та сльози. Останнє застереження аж ніяк не стосувалося хлопчиків-посівальників, адже їхнім обов’язком було підрахувати винагороду за свою працю.
Є прикмета, що першим у дім цього дня повинен зайти чоловік, дуже добре хлопчик, тоді весь рік буде вдалим, а господарі – щасливі та заможні.
З Новим Старим роком! З Василем! Миру, злагоди, любові!
Валерій Щегельський, завідувач навчально-наукової лабораторії етнології К-ПНУ