Випускники

Дмитерко Любомир Дмитрович

Український радянський письменник, публіцист і громадський діяч

    Народився 18 березня 1911 р. в м. Винники Львівської області. Навчався в Кам’янець-Подільському інституті народної освіти (1928—1929). Перша збірка оповідань «Вітер зі Сходу» вийшла друком у 1930 р. У 30-х роках були опубліковані також поетичні збірки «Іду!», «Молода земля», «Книга боротьби» та ін.

    Під час Великої Вітчизняної війни Л. Дмитерко був військовим кореспондентом, брав участь у визволенні Києва; видав кілька збірок віршів («Слава», 1942; «На полі бою», 1944). У повоєнний час вийшли друком поетичні збірки «Вітчизна» (1948), «Вірші і поеми» (1949), «Осінь за океаном» (1959), «Крилатий кінь» (1974), роман «Розлука» (1957), трилогія «Міст через прірву» (1962—1965). А. Дмитерко — автор історичних драм «Генерал Ватутін» (1947), «Навіки разом» (1950), «Шляхи людські» (1958) та ін.

   Опублікував книжки нарисів «Польські будні» (1949), «Там, де сяє Південний хрест» (1957), у яких поділився враженнями від подорожей за рубіж. Окремими виданнями вийшло понад 50 книжок письменника.

    Помер 2 жовтня 1985 р. в Києві.

Кундзіч Олексій Леонардович

   Народився 9 (22 квітня) 1904 року в селі Павлівці (тепер Калинівського району Вінницької області) в селянській родині. Навчався на Вищих педагогічних курсах у Вінниці, у 1921–1925 роках — у Кам’янець-Подільськім інституті народної освіти. У 1926 році закінчив Харківський інститут народної освіти. Належав до літературної організації «Молодняк».  Виступав як перекладач, публіцист, літературний критик, теоретик художнього перекладу. Учасник німецько-радянської війни.

    Жив у Києві. Помер 20 червня 1964 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Брав участь у підготовці «Українсько-російського словника» (т. 1—6, 1953–1963). Основні праці з питань мовної культури та перекладознавства:

«Дієзи в ключі!»,

«Переклад і літературна мова»,

«Деякі питання перекладу творів Л. М. Толстого»,

«Питання залишається актуальними» та інші.

Вони вміщені в посмертних збірниках літературно-критичних праць Кундзіча:

«Дієзи в ключі!» (1965),

«Слово і образа» (1966),

«Творчі проблеми перекладу» (1973).

Переклав українською мовою романа «Війна і мир» Лева Толстого, окремі твори М. Лермонтова, М. Горького, Л. Леонова тощо.

Афанасій Миколайович Коляновський

Український поет. Член Національної спілки письменників України від 1995 року

   Афанасій Миколайович Коляновський народився 6 серпня 1925 року в селі Тернавка, нині Томашівка Дунаєвецького району Хмельницької області.

   Учасник Другої світової війни, нагороджений орденами і медалями.

1953 року закінчив історико-філологічний факультет Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка).

   Понад 30 років працював учителем у селах Удріївці та Томашівка Дунаєвецького району. Потім переселився у село Ляпинці Хмельницького району, де помер 5 лютого 2013р.

Лауреат Хмельницької обласної премії імені Микити Годованця.

   Автор збірок поезій:

«Сльозою згірклою не змилось» (1990),

«Повернення до себе» (1992),

«На грані часу» (1993),

«За словом слово» (1994),

«Вибір» (1995),

«Підкова на щастя» (1996),

«Очима пам’яті» (Вибране, 1997),

«З дерева буття»(1997),

«Велінням совісті» (1998),

«Цвітовидь райдужна»(1999),

«Нерідний дід» (видання для дітей, 1999, Бедрихів край, 2002),

«Літоспад» (2000),

«Живу своїм», (вірші, 2003),

«Квінтет» (Оповідання, «Бедрихів край», 2003),

«Сміх під страхом» (Гуморески, «Бедрихів край», 2005),

«На рідних стежках» (Колекція, 2006),

«Повернення» (Сонети, Бедрихів край, 2007),

«Незігране танго» (Бедрихів край, 2007).

Анато́лій Володи́мирович Свариче́вський

Український літературознавець, краєзнавець.

   Народився в учительській сім’ї. 1953 року закінчив факультет фізичного виховання Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (нині Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). 1962 року в цьому ж інституті заочно закінчив філологічний факультет (спеціальність — українська мова і література). Після закінчення Кам’янець-Подільського педагогічного інституту вчителював у Хмельницькому, викладав у технікумі, завідував кабінетом української мови і літератури, а згодом – лабораторією гуманітарних предметів обласного інституту вдосконалення вчителів. Педагогіку поєднував з краєзнавчими дослідженнями. І писав про це в місцеві і всеукраїнські газети та журнали. А з часом і сам став редактором обласного журналу «Педагогічний вісник». Був членом Національної спілки журналістів України, активно працював у Хмельницькій міській журналістській організації

Дніпровський Іван

(Шевченко Іван Данилович)

   Народився відомий поет і прозаїк, драматург і перекладач в с. Винники Львівської області. Належав до літературної організації “Гарт”, ВАПЛІТЕ. Навчався на історико-філологічному факультеті Кам`янець-Подільського ІНО, якого закінчив 1923 року. Тоді ж одружився з письменницею-кам`янчанкою Марією Пилинською, восени 1923 р. виїхав до Харкова. У Кам`янці працював відповідальним секретарем газет “Червона правда”, “Червоний шлях”. Разом з В.Г. Кириленком, З.К. Кицюком очолював кам`янецьку філію «Гарту». Автор близько двох десятків книжок, найпопулярніші із них “Добринь день, Ленін”, “Яблуневий полон”. Переклав окремі твори М. Горького, М. Тихонова, І. Еренбурга, С. Левітіної, Б. Горбатова.

Comments are closed.

Адреса:
Аудиторія 413, корпус № 1
вул. Огієнка, 61,
м. Кам'янець-Подільський, Хмельницька
область, Україна, 32301

E-mail: kaf_ukr_lit@kpnu.edu.ua