Про пекельного поета з синдромом «людина шизофренічної доби»

Про пекельного поета з синдромом «людина шизофренічної доби»

Публікація від Ольга Комарова 14 травня 2015.

 

 

Зал наповнювався людьми так само, як небо дощовими хмарами. 14 травня 306 аудиторія відстукувала останні передсвяткові секунди офіційними мелодіями, які лунали з динаміків. Кілька хвилин на завершальні приготування і на столі з’являється трійко книг, а на дошці чорно-білий портрет. Ви не розумієте, що відбувається? Не переймайтеся, Лариса Іванівна Громик, організатор всього дійства, у своєму вступному слові до публіки розставляє всі крапки над «і». Вона зазначає, що цей захід – данина сильному українському поету та письменнику Тодосеві Осьмачці. Викладачка пояснює, що зараз глядачі під час споглядання «наукового семінару» зможуть прослухати цікаві доповіді, наукові розвідки та поезії, які приготували студенти четвертого курсу факультету української філології та журналістики спеціально до 120-річчя з дня народження поета. Словесну естафету перейняв Олег Анатолійович Рарицький, який більше розповів про важку долю Т. Осьмачки, його вимушений переїзд до США, смерть на чужині через напади з боку влади.

 

А далі до кафедри виходили хлопці та дівчата й демонстрували неабияке знання моментів із біографії та творчості митця. Оксана Рудзік, Аліна Ткачук, Діана Сапрун, Ганна Степанчук, Інеса Кучерук, Олексій Довгий торкалися різних тем поетичної діяльності та життя  поета. Студенти зачепили елементи символіки в його поезії і розповідали, що іронія та сарказм, які виділялися на фоні творів Осьмачки, не були результатом цілеспрямованого бажання митця все сприймати вороже. Це стало наслідком поєднання різних стилів, з якими «експериментував» поет. Філологи говорили про митця в очах інших дослідників, значну увагу вони звернули на М. Слабошпицького, який написав про Осьмачку цілу книгу. Молодь розглядала і питання божевілля письменника та знайшла в його хворобі містичні корені. Навіть той факт, що поет заповів поховати себе під осиковим хрестом, щоб демон не випив його душу, свідчить про глибоку віру Осьмачки в надприродне.

 

 

 

Краплю науковості у все сказане додала також і телепрограма «Очима культури» присвячена Осьмачці. Із імпровізованого екрану, що розмістили на стіні, глядачі черпали біографічні відомості поета. Наприклад, дослідник Марко-Роберт Стех значну увагу звернув на книгу «Поет», тому що саме в ній автор підіймав на той час актуальну тему «знелюднення людини в СРСР». І свідомо чи неусвідомлено відбивав у ній і свою життєву долю.

 

 

Стільки цікавих тем пролунало в залі… Скільки думок вирвалося з словесних та паперових кліток і розлетілися до душ слухачів… Аудиторія скуштувала нового нектару, почула про незнаного Осьмачку – особу, яка жила з синдромом «людина шизофренічної доби». Слухачі мали змогу зануритися не тільки в наукові розвідки життя і творчості поета, вони отримали можливість поринути і в його поезії. Зал насолоджувався рядками «Україна», «Не можу пригадати кого я ждав», «Я вас любив». Їх декламували та палко зачитували студенти четвертого курсу: Олена Іващук, Інна Базилюк, Анна Козіцька та Кукурудзяк Катерина.

 

 

Завершальну крапку в цьому дійстві поставив журналіст газети «Подолянин» та краєзнавець Олег Будзей. Він розповів всім присутнім про цікаві моменти з кам’янецького періоду життя Осьмачки. Журналіст повідомив, що ці землі манили поета, перш за все, не своєю архітектурою чи культурою, а ідеєю та можливістю втекти за кордон. Знайомство з Поділлям розпочалося з роботи в сільській школі та… перебуванням у в’язниці. Краєзнавець навіть зацитував кілька рядків із протоколів допитів Осьмачки, де той зазначав, що «Захід мене цікавить, оскільки там є цивілізація…». А також зачитав два відгуки колег про поета-бунтаря та поборника системи, який «немає настрою викладати, тому хоче піти за осінніми хмарами». На такій оптимістичній ноті й завершився  семінар про “пекельного” поета Тодося Осьмачку.

 

Захід організувала Лариса Іванівна Громик, заступник декана з виховної та профорієнтаційної роботи. Підтримувала свято кафедра історії української літератури і компаративістики та завідувач кафедри Олег Анатолійович Рарицький. У семінарі брали участь студенти четвертого курсу факультету української філології та журналістики: Оксана Рудзік, Аліна Ткачук, Діана Сапрун, Ганна Степанчук, Інеса Кучерук, Олексій Довгий, Олена Іващук, Інна Базилюк, Анна Козіцька, Катерина Кукурудзяк.

 

P.S. Дощові хмари нарешті набрали повні груди води і розірвалися у пронизливому слізному шумі. Вони омили бруківку, листя дерев та вікна зали. Поет, що тікав від потойбічного вогню, але за іронією долі був названий пекельним. Цим вогняним творцем був Тодось Осьмачка.

Bookmark the permalink.

Comments are closed.