Увечір з 13 на 14 січня зазвичай святкують Старий Новий рік. Річ у тім, що 13 січня православна церква відзначає день преподобної Меланії, а 14 січня – день пам’яті Святителя Василя Великого. Поява святкової дати ще й пов’язана з розбіжністю двох календарів – Юліанського (за «старим стилем») і Григоріанського («за новим стилем»).
У цей вечір за столом прийнято збиратися всією родиною. Важливо і почесно для господаря та господині запросити на вечерю найкращих друзів, що є добрим знаком прожити цей рік у щедротах, мирі та злагоді. Усі присутні просять один в одного вибачення за образи і загадують бажання.
Для відзначення цієї події кожен намагався придбати та одягнути щось нове, щоб добре одягатися увесь рік.
Українці на Старий Новий рік святковий стіл накривають щедро. На відміну від Різдвяного Святвечора, всі страви готують ситні і їхня кількість не обмежується визначеною цифрою, але обов’язковою стравою на столі має бути кутя. Саме багатий стіл дарує цьому вечору назву Щедрий. Існують певні й застереження: їсти в переддень Старого Нового року птицю або рибу небажано – щастя відлетить або втече з дому, а от страви зі свинини дозволяються – вони притягують до господарства щастя. Недаремно кажуть: «Свинка – золота щетинка».
Розвеселити присутніх і побажати всіх гараздів до оселі, коли частуються, можуть завітати перевдягнені в різні святкові персонажі хлопці-привітальники: Маланка, Василь, Коза, «Дохтор-лєкарь кам’янецький аптєкарь, який купив собі диплом на торжку у Кам’янці», Коза, Жандарм та інші веселуни.
Однією з традицій Старого Нового року, власне 14 січня, вважають посівання (засівання), яке не стільки пов’язане з благополуччям роду або сім’ї, як із землеробством, оскільки Василь Великий є покровителем землі і тому для його задобрювання символічно «засівається» оселя зерном. Найкраще для цього підходять зерна пшениці та жита. Прикметно, що зерна, які використовують у цьому дійстві, не можна викидати. Вважають, що вони приносять у дім щастя і великий урожай. Для того, щоб рік був саме таким, багато господарів змішували зерна з тими, які висівали навесні.
Зранку у перший день Старого Нового року до будинку першим має зайти чоловік, тому найбажанішими та найактивнішими посівальниками були маленькі хлоп’ята, які за свою працю отримували нагороду. Тільки поява хлопця в цей день могла гарантувати хороший врожай і удачу в справах. Представницям прекрасної статі ходити посівати заборонялося – прихід першою жінки віщувало біду та неврожай.
Саме в цей святковий період хлопці можуть завітати до батьків дівчини, яку хочуть взяти за дружину, за благословенням. Кому з хлопців не пощастило раніше у сватанні, то в них є ще одна можливість повторити спробу і надіслати сватів до тієї дівчини, яка вже відмовляла. А закохані пари намагаються узаконити стосунки саме на Старий Новий рік, щоб життя було щедрим на приємні події.
А ще на Старий Новий рік похресники носили вечерю своїм хрещеним батькам із привітаннями та подякою:
Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця,
На щастя, на здоров’я та на Новий рік,
Щоб вродило краще, як торік, –
Щоб Вас, хрещених, голова не боліла.
З Новим роком Вас!
Валерій Щегельський, завідувач навчально-наукової лабораторії етнології